Мій досвід

Зарічненський навчально-виховний комплекс

«Загальноосвітня школа І ступеня гімназія»

ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА  АКТИВНИХ ФОРМ НА УРОКАХ ІНФОРМАТИКИ

З досвіду роботи

вчителя інформатики

Зарічненського НВК «ЗОШ І ст.-гімназія»

Оніщук Ганни Адамівни

Зарічне-2016

"Надзвичайні люди

формуються не завдяки красивим фразам,

 а власною працею та її результатами "

А.Енштейн 

Найкращий вчитель той, хто обміркував, організував, передбачив так, що його роль на уроці непомітна, а учні творчо працюють, опановуючи свій матеріал.  Моя мета, як вчителя інформатики – передати своє захоплення предметом дітям, щоб вони полюбили інформатику так як я, створити інформатику цікавою.

Мудрість мешканців пустелі говорить: «Можна привести верблюда на водопій, але не можна змусити його напитися». Це прислів’я відбиває основний принцип навчання – можна створити всі необхідні умови для навчання, але саме пізнання відбудеться тільки тоді, коли учень захоче пізнати. Як зробити так, щоб учень почував себе потрібним на кожному етапі уроку, був повноцінним членом єдиної команди класу?

Інша мудрість учить: «Скажи мені – я забуду. Покажи мені – я запам’ятаю. Дай мені діяти самому – і я навчуся.» За таким принципом в основу навчання покладено власну активну діяльність. І тому, одним із шляхів підвищення результативності у вивченні інформатики є впровадження активних форм роботи на різних етапах уроку.

Виходячи зі ступеня активності учнів у навчальному процесі, методи навчання умовно поділяють на два класи: традиційні та активні. Принципова відмінність цих методів полягає у тому, що при їх застосуванні учнями створюють такі умови, за яких вони не можуть залишатися пасивними та мають можливість для активного взаємообміну знаннями й досвідом роботи.

Зміст курсу інформатики дає змогу вчителю не тільки інформувати і опитувати учнів, а й організовувати їх діяльність в атмосфері вільного обміну думками і поглядами.

Уроки інформатики суттєво відрізняються від уроків інших шкільних предметів. Це зумовлено необхідністю роботи учнів за комп’ютером. Існує навіть думка, що на уроках інформатики можливий тільки трикутник: учитель – комп'ютер – учень. Безперечно, шкільна інформатика має прикладний характер, і комп’ютер на заняттях  є, в першу чергу, інструментом навчання і лише частково об'єктом вивчення. Слід зазначити, що в учнів 8-9-х класів формуються і визначаються стійкі інтереси і схильності до того чи іншого предмета, тому перед ними необхідно відкрити різноманітні сторони інформатики, які не дозволять підлітку обмежити свої інтереси комп'ютерними іграми. Саме тому на уроках інформатики необхідно застосовувати якомога більше таких методів навчання, які спонукають учнів бути активними учасниками навчально-виховного процесу.

Застосування методів інтерактивного навчання дозволяє вчителю інформатики вирішувати наступні завдання :

-         формувати інтерес до предмета;

-         розвивати самостійність учнів; створити комфортну атмосферу доброзичливості на заняттях, що сприятиме оздоровленню психологічного клімату;

-         навчити дитину виявляти свою індивідуальність у навчальному процесі; реалізувати ідею співпраці викладача і учнів, тобто співпрацювати з учнем як з партнером; задіяти до процесу навчання не тільки свідомість дитини, але і її почуття, емоції, вольові якості.

А як впливають методи інтерактивного навчання безпосередньо на учня? Вони, на думку науковців, дозволяють учням:

- зробити знання більш доступними і стійкими;

- вчитися формулювати власну думку, правильно будувати докази і вміти аргументувати свою точку зору, вести дискусію;

- вчитися слухати іншу людину, поважати альтернативну думку;

- моделювати різні соціальні ситуації і вирішувати їх спільними зусиллями, збагачувати свій життєвий досвід через залучення в різні життєві ситуації і переживання їх;

- вчитися будувати конструктивні відносини в групі, визначати своє місце в ній, уникати конфліктів, розв'язувати їх, шукати компроміси, прагнути діалогу;

- аналізувати інформацію, творчо підходити до навчального процесу;

- розвивати навички проектної діяльності, самостійної і творчої роботи.

При підготовці до уроку, зокрема інформатики, вчитель обов’язково повинен пам’ятати і враховувати залежність вибору методу навчання від дидактичних цілей на різних етапах уроку

Саме тому, я на уроках застосовую більше активізуючих методів навчання замість переказування абстрактної, «готової» інформації. Також використовую форми роботи які захоплюють учнів, пробуджують в них інтерес і мотивацію, навчаю самостійному мисленню та діям.  Адже ефективність і сила впливу на емоції і свідомість учнів значною мірою залежать від умінь і стилю роботи конкретного вчителя.

Отже, своїм найголовнішим завданням вбачаю створення умов для розвитку комплексу рис, які забезпечують інформаційно-комунікаційну компетентність та соціальну мобільність випускника, здатного орієнтуватися в інформаційному просторі, отримувати інформацію та оперувати нею відповідно до власних потреб і вимог сучасного високотехнічного суспільства. Тому на прикладі власного досвіду хочу поділитися методами та прийомами для реалізації теми «Використання інтерактивних технологій та активних форм на уроках інформатики».

Саме при використанні інтерактивних технології учні вчаться шукати інформацію, систематизувати її та узагальнювати. Методичні можливості сучасних педагогічних технології дають можливість вільно почуватись використовуючи їх багатогранність та різноманітність. Водночас збільшуються вимоги до вчителя, він повинен стати порадником для учня, зобов‘язаний перебувати в постійному творчому пошуку, володіти основами психології, вміти використовувати на власних уроках сучасні технічні засоби навчання.

Досвід засвідчує, що використання інтерактивних технологій навчання надає можливості для пошуку нових форм і методів роботи, для зміни себе, для навчання разом з учнями.

Особисто для мене результатом такого уроку є зростання інтересу учнів, зацікавлення їх; відчуття зміни ставлення учнів до вчителя, зміни атмосфери в класі.

І це слугує додатковим стимулом до роботи за інтерактивними технологіями.

Мій досвід роботи по впровадженню інтерактивних технологій навчання показує, що кожен з методів роботи має свої переваги, цілі, обмеження.

На уроках інформатики я використовую такі методи і технології, які активізують навчальну діяльність учнів:

- робота в парах і невеликих групах;

- учнівські проекти — індивідуальні й колективні;

- ситуативні ігри: рольова гра;

- аналіз аргументів «за» і «проти»;

- дискусії й дебати;

- розв'язування проблеми;

- «мозковий штурм» тощо.

 Робота в невеликих групах. Найбільш ефективний процес навчання забезпечується продуманою системою взаємовідносин. Відомо, що до факторів, які сприятливо впливають на пошуковий процес, належить спільна діяльність людей. При цьому можна визначити п'ять типів діяльності:

- спільна з іншою людиною (формально);

- для іншої людини (цільова);

- «проти» іншої людини;

- за допомогою іншої людини;

- у формі змагань.

Спільна діяльність у процесі пошуку більш продуктивна (злам психологічних бар'єрів, пошук більш швидкого і більш правильного рішення за рахунок збільшення кількості й обговорення пропозицій). До факторів, що гальмують пошук і створюють психологічний бар'єр слід віднести: установки, некритичність мислення, стереотипи і результати досвіду, емоційну нестійкість учнів тощо.

Активне спілкування учнів в процесі навчання означає зняття заборони на спілкування і стимулювання його, що сприяє перетворенню вчення з індивідуальної діяльності в сумісну працю. Мета такої праці — обмін інформацією, порівняння, взаємооцінка, пізнання своїх можливостей, вплив людини на людину. Колективна пізнавальна діяльність більш емоційна і привчає до прояву ініціативи.

Робота в невеликих групах дає учням змогу набути навичок, необхідних для спілкування та співпраці. Вона стимулює роботу командою. Ідеї, що продукуються в групі, допомагають учасникам бути корисним один одному. Висловлення думок допомагає їм відчути власні можливості та зміцнити їх.

Об'єдную учнів у малі групи (по 4-6 осіб), розподіляю завдання між групами. Групи за короткий час (3-10 хв) мають виконати це завдання і подати результати своєї роботи.

Багато завдань курсу опрацьовується саме в парах або невеликих групах. Під час організації роботи у невеликих групах необхідно:

1) швидко об'єднати учнів у невеликі групи (4 -6 осіб);

2) ознайомити їх з ролями, які вони можуть виконувати.

Ролі учнів у групах можуть бути такими: керівник, секретар, посередник, доповідач і обчислювач.

Керівник групи зачитує завдання, організовує виконання, пропонує учасникам групи висловлюватися по черзі, заохочує групу до роботи, підбиває підсумки роботи, визначає доповідача.

Секретар веде записи результатів роботи групи (стисло і розбірливо), як член групи він має бути готовий висловити думку групи при підведенні підсумків або допомогти доповідачеві.

Посередник стежить за часом, заохочує групу до роботи.

Доповідач чітко висловлює думку групи, доповідає про результати роботи групи.

Обчислювач виконує оперативні розрахунки.

 Моя послідовність дій під час організації роботи в групах приблизно така:

-    пропоную кожній групі конкретне завдання й інструкцію (правило) щодо організації групової роботи:

-    можна починати висловлюватися спочатку за бажанням, а потім — по черзі;

-    необхідно дотримуватися правила активного слухання: коли хтось говорить, усі слухають і не переривають. Намагатися обговорювати ідеї, а не учнів, які висловили їх;

-    утримуватися від оцінок та образ учасників групи;

-    намагатися дійти спільної думки; поважати й обов'язково, фіксувати особливу думку, пам'ятати, що вона має право на існування;

-    надати час на виконання групової роботи, протягом якого допомогти кожній із груп (в разі потреби);

-    пропоную  групам зробити презентацію результатів роботи;

-    прокоментую роботу групи.

Організовую роботу в групах, аж поки учні навчаться діяти самостійно.

Дві шеренги

Учні утворюють дві шеренги, шикуючись обличчям один до одного. Учні із шеренги А першими ставлять запитання чи висловлюють думку, а учні із шеренги В — відповідають. Наприклад, після ознайомлення з новою темою за допомогою цього прийому можна з'ясувати точку зору учнів на об'єкт, що вивчається. Учнів із шеренги А слід попросити висловити думку «на підтримку», а учнів із шеренги В — «проти».

«Думаємо разом — відповідає один»

Розбиваю учнів на невеликі групи і присвоюю кожному учню певний номер. Ставлю запитання всім учасникам, над розв'язанням якого члени кожної групи думають разом. Потім називаю номер, і будь-який учень з цим номером може відповідати на запитання. За кожну правильну відповідь група одержує бали. Цей прийом використовую на етапі уроку, коли потрібно перевірити, що учням відомо про об'єкт перш аналізувати й визначати його характеристики

«Внутрішнє — зовнішнє коло»

Учні в парах утворюють два концентричних кола. Кожен учень у внутрішньому колі стає обличчям до учня в зовнішньому колі. Учні відповідають на запитання, працюючи щоразу з новим партнером (кожне коло переміщується на одну людину, кола рухаються в протилежних напрямах)

«Тріади»

Учні працюють у групах із трьох осіб. Або всі троє беруть участь у вправі, або два учні беруть участь у рольовій грі, а третій — спостерігає за процесом і робить записи, щоб поділитися своїми думками з іншими учасниками Учні виконують роль спостерігача чи реєстратора по черзі

«Мозаїка»

Стандартний варіант. Працюючи в невеликих групах, кожен учень стає експертом із визначеної вчителем теми, частини задачі чи алгоритму та ін. Потім кожен член групи ділиться зі своїми друзями тим, про що довідався. Працюючи разом і використовуючи здобуту інформацію, група виконує невелике групове завдання

Експертний варіант.  За кожною невеликою групою закріплюється визначений аспект теми, програми, алгоритму та ін., які члени групи повинні вивчити й обговорити. Кожен член групи стає експертом із закріпленої за групою теми чи виду діяльності. Формуються нові групи, що включають по одному експерту з первісних груп. У нових групах учні діляться своїми знаннями з різних аспектів предмета, програми або алгоритму. Працюючи в колективі і використовуючи нову інформацію група повинна виконати завдання. Для формування нових груп можна попросити учнів розрахуватися на «першого», «другою», «третього» тощо. Всі «перші» входять в одну групу, всі «другі» — в другу та ін. (Щоб уникнути плутанини первісні групи можна формувати на основі не чисел, а літер )

Матриця думок

Цей прийом найбільш ефективний, коли невелика група учнів повинна порівняти і зіставити кілька варіантів вирішення складною і неоднозначного питання

1. Учні діляться на групи. Потім кожна група одержує питання. Воно повинне мати кілька можливих варіантів вирішення чи думок, а в учнів повинні бути критерії вибору.

2. Висловлюють свої думки у формі мозкового штурму і записують їх у горизонтальні графи у верхній частині таблиці.

3. Учні обговорюють критерії і записують їх у вертикальні графи в лівій частині таблиці.

4. Оцінюють кожний критерій за шкалою від 1 до 10 у верхньому правому куті графи критеріїв. Бал повинен відбивати, наскільки важливий кожен критерій для ухвалення остаточного рішення. Важливо, щоб кожна група дійшла консенсусу при виставлянні балів за кожним критерієм.

5. Учні ставлять бали від 1 до 10, залежно від того, наскільки кожна думка може відповідати чи відповідає критерію.

6. Необхідно перемножити бали критеріїв на бали думок і записати одержаний результат у центрі внутрішніх граф.

7. Додати величини в кожному стовпчику і записати здобутий результат у нижні графи.

8. Обговорити результати.

 Робота в парах.

 Під час організації роботи учнів у парах я  ставлю учням запитання для обговорення або описати практичну ситуацію, яку можна розв'язати за допомогою комп'ютера. Після пояснення питання або фактів, наведених у ситуації, пропоную кілька хвилин (1—2 хв.) для обдумування можливих відповідей або самостійних розв'язків;

- об'єдную учнів у пари, визначаю, хто з пари висловлюватиметься першим, попросити обговорити свої ідеї один з одним, спробувати реалізувати їх за комп'ютером, використовуючи різнепрограмне забезпечення. Бажано відразу визначити час на висловлення кожного в парі та спільне обговорення. Це допомагає звикнути до чіткої організації роботи в парах. Пари мають досягти згоди щодо відповіді або розв'язку;

- кожна пара обмінюється своїми ідеями й аргументами з усім класом, що допомагає провести дискусію.

 Мозковий штурм. Мозковий штурм — це ефективний і добре відомий інтерактивний метод колективного обговорення. Він спонукає учнів проявити уяву і творчість, відверто висловлювати думку, відшукувати кілька рішень конкретної проблеми.

Цей метод застосовується для того, щоб ініціювати дискусію учнів. Мозковий штурм можна проводити із усією групою, в парах, у невеликих групах і навіть індивідуально (при цьому ідеї записуються на аркуші паперу). Головне для проведення ефективного мозкового штурму — це дати учням певне завдання, як тільки списки ідей будуть готові. Можна попросити розташувати названі речі по категоріях, виправити неточності чи розвинути ідеї. Під час початкового мозкового штурму важливо, щоб записувалися (практично) всі пропозиції. Під час такої роботи не слід робити жодних виправлень і дозволяти коментувати ідеї, поки всі пропозиції не будуть записані. Доцільно записувати ідеї на аркуші ватману в міру того, як учні їх називають. Варіант традиційного мозкового штурму — коли записуються твердження чи питання. Потім доцільно розвісити аркуші паперу в різних місцях аудиторії. Кожній групі пропонується представити результати своєї роботи іншим учасникам. Після невеликої перерви кожна група повинна перейти до наступної «станції». Наприклад, одна група учнів працює зі словом «Формат». Вони записують усе, що асоціюється в них з цим словом. Переходячи від станції до станції, кожна група доповнює наявний список.

 Вирішення проблем (під час розв'язування задачі на комп'ютері).

Більшість практичних суперечливих питань, що виникають у реальному комп'ютерному середовищі, можна розв'язувати застосовуючи метод вирішення проблем у кілька етапів:

Аналіз проблеми — що трапилось? Чому? Як її можна виправити? якої інформації мені бракує і де її можна отримати?

Пошук шляху вирішення проблеми — які існують способи її розв'язування? В чому полягають їх переваги й недоліки? Які шанси і загрози вони містять?

Вибір способу вирішення — який розв'язок є найкращим з точки зору одержання практичного й ефективного результату, а також інших критеріїв, наприклад, засобів, що використовуватимуться, або простоти? Які труднощі можуть з'явитися при його реалізації? Як повинні виглядати наступні кроки під час впровадження в життя?

Щоразу, коли учні ознайомлюються з новим матеріалом, їм необхідно вміти організовувати інформацію логічно. Наступні прийоми особливо ефективно допомагають учням розміщувати нову інформацію в контекст і готують їх для більш аналітичного і глибокого обговорення теми.

1. Напиши, передай наступному

Цей простий метод ефективний, коли необхідно підвести підсумки деякої теми, а також на початку тематичного заняття. Напишіть термін чи твердження у верхній частині блокнота. Учні по черзі пишуть пов'язане з цим терміном слово чи питання і передають блокнот наступному. Відповіді не повинні повторюватися, але їх можна виправляти. Якщо цей метод використовується для підведення підсумків теми, список відповідей можна передати доповідачу.

2. Знаю, хочу довідатися, довідався

У цьому варіанті мозкового штурму спочатку учні пояснюють, що вони знають, потім — що вони хочуть дізнатися, а наприкінці заняття — що вони дізналися. Цей метод дуже ефективний, коли учні повинні ознайомитися з великим обсягом матеріалу. У міру того, як учні просуваються з читанням матеріалу, можна поставити запитання, що вони хотіли б довідатися. При цьому даний метод являє собою гарну вправу для тих учнів, що читають швидко, і допомагає всім учням перевірити розуміння прочитаного.

3. Рольові ігри /Моделювання

Рольові ігри дозволяють учням зіграти роль у проблемній ситуації. Це дає їм можливість подивитись на проблему зсередини. Вони також полегшують участь у дискусії, коли учні соромляться відкрито виражати свою думку про ситуацію, але їм важливо обговорити її. Рольова гра може бути формальною і ретельно плануватися заздалегідь, а може бути неформальною і спонтанною. При застосуванні формального підходу учні знайомляться з темою чи проблемою, а потім їх просять розіграти ситуацію чи вирішити проблему з погляду призначеної ролі. Учні починають з письмового сценарію, а потім виконують ролі і доходять до власного логічного завершення. Для неформальних чи спонтанних рольових ігор учнів просять відреагувати на запитання без підготовки з погляду визначеної ролі. У такій рольовій грі можуть братии участь два учні, які виконують «протилежні» ролі. Після їхнього короткого діалогу на запитання відповідає вся група.

При проведенні рольової гри необхідно проробити такі кроки

1. Ініціатива й інструкції визначте тему чи проблему. Щоб «розігріти» учнів, проведіть «розминку». Наприклад, попросіть учнів визначити методом мозковою штурму людей, які можуть бути зацікавлені у вирішенні проблеми. Потім попросіть розбити список на категорії групи чи людей, у яких можуть бути схожі погляди на проблему.

2. Опис сценарію представте сценарій усно чи письмово залежно від його складності. Ролі можуть бути визначені за допомогою опису, наприклад, постановки проблеми

Сценарій повинен містити достатню інформацію, але він не має бути надто заплутаним чи мати очевидне закінчення У сценарії повинно бути досить місць, які учні заповнюють за своїм розсудом і створюють вчасне закінчення, що представляє собою рішення проблеми

3. Розподіл ролей представте всі ролі, а потім розподіліть ролі серед учнів або по групах Слід розподіляти  ролі довільно, намагаючись уникати ярликів.

4. Гра учні грають ропі відповідно до сценарію проблеми. Керуючись сценарієм, учні повинні задіяти всі свої знання, думки і досвід. Рольова гра має включати елементи навчання методом співробітництва. Учні можуть працювати в невеликих групах, зображуючи групу людей. Невеличка група може висунути свого представника, якого до гри готують усі члени групи. Можна використовувати тріади два учні беруть участь у діалозі, а один спостерігає і записує свої спостереження.

5. Підведення підсумків: цей крок с невід'ємною частиною рольової гри. Учням надасться можливість обговорити свої відчуття від зіграних ролей, за якими вони спостерігають. Нарешті, вони мають поділитися своїми враженнями на подію і сценарій та розповісти, як роль змінила їхню первісну думку.

- Під час рольової гри доцільно надати деяким учням можливість просто спостерігати і записувати свої спостереження.

- Якщо робота організована в невеликих групах, можна попросити одного чи двох учнів виконувати роль секретаря. Поки «актори» з їхньої групи «виконують роль», секретарі записують, що вони говорять, їх реакції і відповіді на репліки інших акторів, загальний тон.

- Під час підведення підсумків слід обговорити очікувані результати рольової гри. Чи було досягнуто згоди? Чи намагалися різні групи зрозуміти різні точки зору? Чи намагалися представникирізних точок зору працювати разом? Якщо згоди не досягнуто, які фактори перешкодили це зробити? Як інакше могла б подати свою точку зору визначена група, щоб одержати значну підтримку чирозуміння інших груп?

Застосування активних нетрадиційних методик висуває певні вимоги до структури уроків.

Інтерактивний урок містить такі елементи.

1. Мотивація. Мета цього етапу — зосередити увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми. Прийомами навчання можуть бути запитання, алгоритм, приклад працюючої програми, коротка історична довідка щодо створення або складових комп'ютера або деякого програмного забезпечення, невеличке завдання, рухлива гра тощо. Етап не має перевищувати 5 %часу заняття.

2. Оголошення, представлення теми й очікуваних навчальних результатів. Мета — забезпечити розуміння учнями змісту їх діяльності, чого вони мають досягти в ході уроку й чого від них очікує вчитель. Подекуди доцільно залучати до визначення очікуваних результатів усіх учасників заняття (5 % часу).

3. Надання необхідної інформації. Мета — повідомити учням достатньо інформації, щоб на її основі виконувати практичні завдання. Це може бути опрацювання тексту посібника, міні-лекція,читання роздаткового матеріалу, перевірка домашнього завдання. Для заощадження часу на уроці та максимального ефекту від нього можна подавати інформацію в письмовому вигляді дляпопереднього (вдома) ознайомлення. Наприклад, окремі уроки побудовані таким чином, що в книжці для учнів є інформація, яку слід прочитати до уроку. її вистачить для виконання завдань. На уроці вчитель може ще раз звернути на неї увагу, особливо на практичні поради, якщо треба — прокоментувати терміни або організувати невелике опитування (10 % часу).

4. Інтерактивна вправа — центральна частина заняття. Мета —практичне засвоєння матеріалу, досягнення поставлених завдань уроку. Послідовність проведення цієї частини уроку така:

- інструктування — повідомляю учням мету вправи, правила, послідовність дій і кількість часу на виконання завдань; запитує, чи все зрозуміло учасникам;

- розподіляю на групи і/або розподіляю ролі;

- виконання завдання, я виступаю як організатор, помічник, ведучий дискусії, намагаючись забезпечити учасникам максимальну можливість для самостійної роботи і навчання у співпраці;

- представлення групам, окремим учням результатів виконання вправи;

- загальне обговорення результатів (60 % часу).

5. Підведення підсумків, оцінювання результатів уроку. Мета — рефлексія, усвідомлення того, що було зроблено на уроці, чи досягнуто поставленої мети, як можна застосувати набуті під час уроку знання в майбутньому. Підведення підсумків бажано проводити у формі запитань: що нового дізналися, які навички здобули, як це може знадобитися на практиці. Крім того, можна ставити запитання щодо проведення самого уроку: що було найбільш вдалим, що ще сподобалось, що бажано змінити в майбутньому. Важливо, щоб учні змогли самостійно сформулювати відповіді на ці запитання. Для оцінювання результатів варто залишити 20 % часу.

Використання активних форм на уроках інформатики

Активні методи навчання у початковій школі

Одним зі способів залучення учнів до активної підготовки до уроку є метод проектів. Його акту­альність у наші дні зумовлена насамперед необхідністю розуміти зміст і призначення своєї роботи, самостійно ставити професійні цілі й задачі, про­думувати засоби їх здійснення і багато чого ін­шого, що належить до змісту проекту. Сьогод­ні метод проектів дедалі частіше розглядають як систему навчання, за якої учні набувають знань і умінь у процесі планування і виконання поступо­во ускладнених практичних завдань — проектів.

Цілі й особливості проектного навчання:

1)  сприяти підвищенню особистої впевненос­ті в кожного учасника проектного навчання, його самореалізації і рефлексії. Зазначене стає мож­ливим:

•  через проживання «ситуації успіху» (на уро­ці або поза уроком) — не на словах, а у справі відчути себе значимим, потрібним, успішним, спроможним переборювати різноманітні про­блемні ситуації;

•  через усвідомлення себе, своїх можливостей, свого внеску, а також особистішого росту в про­цесі виконання проектного завдання;

2)  розвивати в учнів усвідомлення значущос­ті колективної роботи для одержання результату, ролі співпраці, спільної діяльності в процесі ви­конання творчих завдань; надихати дітей на роз­виток комунікабельності. Як відомо з практики, у будь-якій сфері життєдіяльності соціально важ­ливим є вміння не тільки висловлювати свою точ­ку зору, свій підхід до розв'язання проблеми, але й слухати і розуміти інших і у випадку незгоди вміти конструктивно критикувати альтернативний підхід для того, щоб у результаті знайти син­тезоване рішення, зберігши позитивні пропозиції кожної сторони;

3)  розвивати дослідницькі вміння (аналізува­ти проблемну ситуацію, виявляти проблеми, доби­рати необхідну інформацію з літератури, ресурсів Інтернету, проводити спостереження практичних ситуацій, фіксувати й аналізувати їх результаті: будувати гіпотези, здійснювати їх перевірку, узь гальнювати, робити висновки).

У методі проектів дуже важливо показати учням їх особисту зацікавленість в набутті знань, які можуть і повинні стати в пригоді їм у житті. Щоб реалізувати цей принцип, необхідно розгля­дати проблему, взяту з реального життя, знайому і значущу для учня; проблему, для розв'язання якої необхідно застосувати не тільки набуті зна­ння, а й нові.

На тему «Комп'ютерні презентації» відведе­но деяку кількість години.

Протягом цих учні створю­ють навчальні проекти не тільки з інформатики, а й з будь-яких інших навчальних предметні. Про­тягом цих уроків учителі-предметники також мо­жуть бути присутні на уроках інформатики та сте­жити за ходом виконання проекту з відповідного предмета учнями. Таким чином відбувається інте­грація інформатики з іншими навчальними пред­метами. На останньому уроці з інформатики учні захищають свої навчальні проекти, які вчителі- предметники можуть використати, наприклад, під час проведення відкритих уроків.

    Мій досвід роботи в школі показав, що в розвитку зацікавленості до предмета не можна покладатися тільки на зміст вивченого матеріалу, уникаючи залучення учня до активної діяльності. А пробудити таке прагнення можна, запропонувавши цікаву і важливу проблему (саме метод проектів дозволяє перейти від засвоєння готових знань до їх усвідомленого набуття). Новизна підходу полягає в тому, що учням дається можливість самим конструювати зміст спілкування, починаючи з першого заняття роботи над проектом.

Мета використання активних методів навчання у початковій школі – формування допитливості. Тому, для учнів 2-4 класів кожного уроку можна створити подорож у світ інформатики із казковими героями.

У ході своїх досліджень визначний швейцарський психолог Жан Піаже висловив думку, що логіка не є вродженою, а розвивається поступово з розвитком дитини. Тому на уроках у 2-4 класах використовую якнайбільше логічних завдань, пов’язаних з математикою, мовою, пізнанням навколишнього світу тощо. Завдання потребують виконання конкретних операцій: інтуїтивне мислення, що спирається на детальні представлення про об’єкти, прості операції (класифікація, узагальнення, взаємно однозначна відповідність). Наприклад:

1.   Уночі троє півнів розбудили своїм співом 5 чоловік. Скільки півнів розбудять 10 чоловік?

2.  Дві автомашини проїхали 350 км. По скільки кілометрів проїхала кожна автомашина?

На уроках можна застосовувую метод гри. У ході гри діти класифікують предмети та поділяють задачі на більш прості підзадачі, об’єднують однорідні предмети в класи (групи) та дають їм назви, визначають ознаки (властивості, характеристики) предметів і значення цих ознак, описують прості послідовності дій у побуті або казках за допомогою алгоритмів тощо. При вивченні теми «Інформація» запропоную учням погратися у такі ігри:

Гра «Несправний телефон»

Група ділиться на дві команди, кожна з яких шикується в ряд. Першому в кожному ряду сповіщаю інформацію, наприклад, слова «комп’ютер» і «принтер», і пропонує передати її наступному в ряду одним з таких способів:

-    пошепки на вушко, так щоб інші не чули;

-     жестами та мімікою (інші учасники команди не повинні бачити);

-     знаками або малюнками (інші учасники команди не повинні бачити).

Останній в ряду кожної з команд повідомляє учителеві отриману інформацію, і вона порівнюється з початковою.

Завдання: з’ясувати, чи були втрати інформації, чи була спотворена інформація.

Гра «Я тебе розумію»

Група поділяється на пари. Партнер А задає запитання партнеру відносно його емоційного стану. Необхідно отримати не менше трьох позитивних відповідей.

Наприклад:

- Ти сьогодні вмивався? (так)

- Тобі сумно? (ні)

-  Ти задоволений сьогоднішнім уроком? (так)

-  Ти задоволений цією грою? (так)

Завдання: обговорити процес обміну і корекції інформації.

Ігрові ситуації на уроках інформатики в основній школі

Велике значення у процесі навчання є залучення учнів до виконання моделюючих вправ, тому що засвоєний у такий спосіб матеріал краще запам’ятовується, учні після участі у виконанні таких вправ відчувають задоволення від процесу та з ентузіазмом сприймають нові завдання, активно залучаються до справи. На уроках можна використовую не тільки ігри, а й ігрові ситуації, які мають позитивні аспекти впливу на учнів.

Будь-який технологічний прийом, що використовується на уроці, має бути доцільним. Отже, під час вивчення різних тем застосовую різні прийоми. У той час ефективність кожного прийому залежить від його умілої організації, яку можна виробити лише за умови неодноразового використання певної технології. Багаторазове повторення однієї й тієї ж технології призводить до одноманітності, а різноманітні технології можуть призвести до низького рівня організації, отже, будуть малоефективними. «Золота середина», вихід із протиріччя – це завчасне обмірковування вчителем основних прийомів і способів дії на уроках усієї майбутньої теми.

Гра – це діяльність, яка полягає в інтеракції між окремими учнями або групами учасників, об’єднаними для реалізації повних цілей. Краще використовувати на уроках не ігри, а ігрові ситуації. Сюжети деяких із них наведено нижче:

Гра «Доповни речення»

Текстовий редактор – це спеціальна _________________, за допомогою якої можна _________________ і _____________________ текстові ____________________, що можуть містити _____________________________ і зберігатись у форматах _________ Наприклад, за допомогою текстового редактора Блокнот можна створити _____________, замінити ___________________, видалити з ________________ тощо.

Вправа «Зайвий термін»

Командам видається аркуш з термінами.

У кожній з приведених груп один термін є «зайвим».

Учням необхідно викреслити цей термін та пояснити своє рішення.

1.    Сканер, регістр, клавіатура, джойстик, миша.

2.    «Пробіл», «Паскаль», «Esc», «Enter», «Backspace».

3.    Крапка, «Shift», кома, двокрапка, дефіс.

4.    CD-R, DVD-R, BD-R, CD-RW.

5.    WINDOWS, MS-DOS, UNIX, LINUX, MS WORD.

6.    Лазерний, оптичний, матричний, струминний.

7.    Еліпс, Пензлик, Прямокутник, Олівець, Зірка.

8.    Мої документи, Мій комп’ютер, Мій ноутбук, Кошик,
Мережне оточення.

9.    Інформація, Інформатика, Інформаційна система, Принтер, Інформаційна культура.

10.Калькулятор, Photo Shop, Блокнот, Word Pad, Paint.

Гра «Лови помилку»

-                 Діалогові вікна використовуються для роботи користувача з певною прикладною програмою. Діалогові вікна, як правило, містять стандартні елементи управління.

-                 Прапорець використовується для вибору параметрів або установки режимів роботи. Стан будь-якого прапорця залежить від стану інших, розташованих у цьому ж вікні. Радіокнопка – елемент, схожий на попередній, проте з даного списку можна вибрати декілька параметрів.

-                 У діалогових вікнах використовуються лише відкриті списки.

Гра  «Символи»

Задзвонив , коли на годиннику було ·. Я якраз писав . Це подзвонив K. Він попросив дати почитати &. Я йому кажу: «Сідай краще до :, встанови < і працюй
з ».

Гра «Знайди відмінність»

Порівняйте структуру наведених нижче вікон та назвіть спільні риси у структурі вікон та відмінні риси:

Вправа  «Заміни букву»

У перерахованих словах необхідно замінити одну букву і отримати нове слово, пов'язане з інформатикою і комп'ютерами.

1.     Бант 2.     Блік 3.     Болонка 4.     Бот 5.     Буфет 6.     Ваза 7.     Вектор 8.     Вивіз 9.     Драйзер 10. Жакет 11. Інтернат 12. Кафель 13. Кіт 14. Клок 15. Лектор 16. Пакет 17. Матрос 18. Нависання 19. Олово

1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16. 17. 18. 19.

Гра «Живий знак»

Командам видається набір карток

Пропонується скласти шаблони для пошуку файлів:

- усі файли, які мають розширення .doc;

- усі файли, які починаються з літери С;

- усі файли, які мають в імені лише одну букву;

- усі файли, які мають в імені комбінацію літер COD.

Гра «Засели будинок»

Треба заселити другий під’їзд кожного з будинків, написати пристрій чи вид інформації, яку цей пристрій обробляє.

Кросворди

Завдання командам: за 2 хвилини в таблиці знайти 10 слів, що заховалися. Читати слова можна в будь-якому напрямку, крім діагонального.

К	Л	А	В	І	А	Т	У
М	Б	А	Й	Т	П	В	Р
О	М	Р	Б	К	Р	І	А
Н	И	Е	Е	О	И	Н	П
І	Ш	Т	Й	Д	Н	Ч	А
Т	К	П	С	Е	Т	Е	М
О	А	А	І	Р	Т	С	'Я
Р	А	Д	К	Р	Е	Ь	Т

Гра «ПАЗЛ»

Гра «Інформатична естафета»

-       Яким способом можна викликати довідкову інформацію в середовищі Windows, в яких ситуаціях зручніше користуватися кожним з цих способів?

-       Як можна запускати програми в середовищі Windows? Коли застосовується кожен з цих способів?

-       Яким чином можна задати критерій пошуку всіх файлів, що мають розширення .txt та третю літеру в імені – е?

-       До якого класу програм належать операційні системи?

-       Що називають файлом?

-       Що називають операційною системою? Які види операційних систем визнаєте?

-       Які основні функції операційної системи?

-       Які правила присвоювання імен файлам у системі Windows?

-       Що являють собою розширення файлів? Файли з якими розширеннями можна запускати на виконання?

-       Відомо, що на комп’ютері встановлені накопичувачі А:, В:, С:, D:, Е:. Якими буквами найчастіше призначаються дисковод, вінчестер, CD-ROM?

-       Чим відрізняється зміст, способи реалізації та результат копіювання і переміщення файлів та папок у середовищі Windows?

-       Опишіть різні способи реалізації операції роботи з файлами в середовищі Windows.

-       Для чого застосовується процес інсталяції програмного засобу? Чим він відрізняється від простого копіювання файлів?

-       З чого складається повне ім’я файла? Що визначає розширення імені файлів? Наведіть приклади.

Гра «Світлофор»  

Дітям роздаються червоні та зелені картки. Якщо твердження правильне, то учні піднімають зелену картку, а якщо не правильне, то червону.

-        Не можна заходити й перебувати у комп’ютерному класі без вчителя. 

-        Учням можна відчиняти шафи живлення і комп’ютери як тоді, коли ЕОМ працюють, так і тоді, коли вони вимкнені.

-        Заборонено заходити до класу у верхньому одязі чи приносити його з собою.

-        Можна приносити на робоче місце особисті речі, дискети і т.п.

-        Починати роботу можна без вказівки викладача.

v  Практична робота на застосування отриманих умінь і навичок

Урок інформатики, на відміну від багатьох інших шкільних дисциплін, має бути проведений не лише з орієнтацією на засвоєння учнями теоретичних знань, але й вироблення практичних умінь та навичок. Тому важливим етапом уроку є практична частина. ЇЇ я намагаюся організувати таким чином, щоб учні самостійно виконували роботу, проводили дослідження шляхом виділення суттєвих для виконання конкретного завдання елементів дії, що сприяє подальшому мисленнєвому узагальненню та здійсненню переходу від оцінювання учнів до самооцінювання та рефлексії.

Науково-методичне забезпечення навчання здійснюю за такими напрямками:

1. Впровадження інноваційних та інтерактивних технологій.

2. Застосування у навчально-виховному процесі Інтернет-ресурсів, готових дидактично орієнтованих програмних засобів навчання, основних компонентів інформаційного середовища тощо.

3. Розробляння та впровадження власних інформаційних продуктів як програмних засобів навчання: електронних підручників, тестів, міні-підручників, мультимедійних презентацій, комп’ютерних графічних об’єктів тощо.

4. Здійснення моніторингу, діагностування, електронного тестування, прогнозування тощо.

Нові інтерактивні технології навчання на основі інформаційних і комунікаційних технологій дозволяють змінити навчальний процес. Інтерактивні методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів, сприяють виробленню соціально важливих навичок роботи в колективі, взаємодії з колективом, навичок проведення чи підтримки дискусії, обговорення запропонованих тем.